Україна заявила про вихід із Оттавської конвенції – міжнародного договору, який забороняє застосування, накопичення та виробництво протипіхотних мін. Президент підписав відповідний указ. Адже, каже, Росія «ніколи не була учасницею цієї конвенції та надзвичайно цинічно використовує протипіхотні міни» під час великої війни проти України.
- Чому саме зараз?
- І чи вдасться це Україні, адже норми конвенції не передбачають вихід для країн, які перебувають у збройному конфлікті?
- Чи може змінити використання протипіхотних мін ситуацію на фронті?
За останні кілька років українці дізналися: є міни-«пелюстки» – маленькі, ледь помітні, вони можуть відірвати стопу. Є небезпечніші – «жабки», фугасної дії. Мінну безпеку викладають українським дітям у школах.
За приблизними підрахунками, в Україні заміновані 137 тисяч кілометрів – це 23% території країни. Раніше окуповані території та райони, де велися бої, всипані мінами. Новин про підриви цивільних – сотні. Побачити міну в траві вкрай складно навіть військовим.
«Протипіхотні міни – це вибухові пристрої, які сконструйовані так, щоб бути активованими жертвою. І в цьому їхня основна загроза. Постраждати може не тільки комбатант, військовий, а й цивільні люди – діти, дорослі, населення, сільськогосподарські тварини тощо. Протипіхотні міни ставлять собі за мету вбити або поранити людину», – розповіла телеканалу «Настоящее время», що створений Радіо Свобода з участю Голосу Америки, експертка у сфері протимінної діяльності Юлія Чикольба.
Інший аспект мінної небезпеки – це те, що міни ховаються і маскуються. Деякі типи мін встановлюють під землю або як систему мінних загороджень – себто те, що називають «мінні поля». У таких ситуаціях їх можна виявити тільки за допомогою спеціального обладнання.
«Бойові дії можуть закінчитися, а загроза мін – тепер уже для цивільного населення – насамперед залишиться. Так, наприклад, гуманітарне розмінування досі займається мінами після радянського вторгнення в Афганістан. Міни все ще небезпечні і продовжують вбивати людей», – нагадала Чикольба.
Заборонити протипіхотні міни намагаються ще з 1980 року. 65 країн-учасниць ООН тоді підписали спеціальну конвенцію, яка не працювала – протокол регламентував застосування мін у міжнародних конфліктах, а більшість жертв мінної війни припадала на внутрішні.
У 1995 році конвенцію розширили, деталізували – і з цього моменту вона почала працювати. У 1996 році в Канаді розпочався так званий Оттавський процес: міжнародна ініціатива щодо повної заборони виробництва, зберігання і застосування протипіхотних мін. Країни, які ратифікували цю конвенцію, взяли на себе зобов'язання «ніколи і за жодних обставин» не застосовувати, не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати протипіхотні міни і нікому їх не передавати. Цю конвенцію підписали понад сто країн, але серед них немає Росії, США і Китаю. Міжнародний рух, який домагався цієї заборони, отримав Нобелівську премію миру.
Врешті-решт документ ратифікували понад 150 країн. До 2017 року близько ста з них знищили свої мінні запаси, а 27 виявилися повністю вільними від мін.
Україна знищила 3 мільйони протипіхотних мін (станом на 2020 рік) в рамках зобов’язань щодо Оттавської конвенції.
Серед країн, які не підписали Оттавський договір, – Китай, Росія, США, а також Індія, Пакистан і близькосхідні країни.
«Головне зараз – зберегти країну»
Україна ратифікувала конвенцію 2005 року і навіть знищувала міни. Але на війні міни використовувалися як найпростіший і найдієвіший метод оборони.
За даними правозахисної організації Human Rights Watch, з 2022 року протипіхотні міни застосовували як російські, так і українські війська. Наприкінці 2024 року адміністрація президента США Джо Байдена дозволила постачання протипіхотних мін в Україну.
В українському МЗС пояснили, чому так сталося: «Російська Федерація, не будучи державою-учасницею Оттавської конвенції, розв'язала проти України збройну агресію та з 2014 року широко використовує протипіхотні міни як метод ведення війни. З 2022 року, коли Росія почала повномасштабне вторгнення на територію нашої держави, масове використання нею таких засобів створило асиметричну перевагу для агресора».
Росія ніколи не була учасницею цієї конвенції та надзвичайно цинічно використовує протипіхотні міниВолодимир Зеленський
Щоб дотриматися всіх формальностей, президент України Володимир Зеленськийпідписав указ про вихід країни з Оттавської конвенції про заборону протипіхотних мін.
«Росія ніколи не була учасницею цієї конвенції та надзвичайно цинічно використовує протипіхотні міни», – пояснив він.
Полковник СБУ, депутат Верховної Ради України, а також секретар комітету парламенту з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Роман Костенко сказав телеканалу «Настоящее время», що вихід із конвенції – давно назріле рішення.
«Ми розуміємо, який у нас сусід, і тому Росія ніколи не вступала, завжди мала перевагу в цьому. Ми бачимо навіть на нашому Запорізькому напрямку: росіяни просто замінували всю територію перед собою. Це [почати процес] було непросто. <...> Спочатку боялися сказати партнерам, але після того, як це побачили країни Балтії, після того, як Польща і Фінляндія побачили, яка загроза в них є на кордоні, і вони самі почали виходити з цієї конвенції, – наше керівництво теж почало розуміти, що загроза є. <...> Ця конвенція дає Росії більше можливостей вести бойові дії, а нам зменшує можливості захищати наші рубежі», – пояснив Костенко.
Ця конвенція дає Росії більше можливостей вести бойові дії, а нам зменшує можливості захищати наші рубежіРоман Костенко
За його словами, «якщо робити все правильно», усі мінні поля будуть позначені «в правильному порядку на мапах».
«Після війни ми будемо це все розміновувати. Я вважаю, що після війни вся територія між Росією і Україною буде замінована – для того, щоб не допустити далі вторгнення. Ми повинні до цього йти. <...> Якщо ми не вживемо всіх заходів для захисту своєї незалежності та суверенітету, може бути таке, що і не буде що розміновувати. Тут головне зараз – зберегти країну», – сказав депутат.
В інтерв’ю Радіо Свобода (проєкт «Свобода Live») Костенко пояснив, що дасть Україні вихід із Оттавської конвенції, і виокремив три моменти: «Можна буде робити мінні поля – це перше. Друге – розвертати своє виробництво, і це ми дуже швидко зробимо, бо є напрацювання різні. І третє – наші партнери зможуть уже нам реальні протипіхотні міни передавати, ті, хт о не є членами конвенції, в першу чергу США. І ми вже зможемо їх використовувати для захисту наших фортифікацій».
Він додав, що не може стверджувати, що ЗСУ до цього часу використовували заборонені Оттавською конвенцією міни.
«Докорінна зміна обставин»
На початку 2025 року Естонія, Латвія, Литва і Польща також оголосили про намір вийти з-поміж країн-учасниць Оттавського договору. Причиною такого кроку вони назвали загрозу російського вторгнення, що суттєво зросла.
У червні 2025 року за вихід із договору також проголосував парламент Фінляндії. Міністерство оборони країни назвало міни простою зброєю, придатною для захисту російсько-фінського кордону. Лише Норвегія поки що не збирається цього робити.
При цьому навіть розпочавши процедуру виходу, яка займає пів року, зараз, Україна формально залишиться членом договору до кінця війни з Росією. Згідно з нормами, прописаними у статті 20, якщо держава на момент виходу з конвенції перебуває у стані війни, повністю вихід починає діяти тільки після її закінчення.
Як повідомив телеканалу «Настоящее время» Костенко, Київ може використати для цього статтю 62 Віденської конвенції – «Докорінна зміна обставин».
«З деяких міжнародних договорів із Російською Федерацією ми виходили в односторонньому режимі, використовуючи Віденську конвенцію, де йдеться про те, що країна може вийти, «якщо різко змінилися обставини», і це шкодить країні», – додав політик.
