«Я не ховався, я був вдома, сів у машину і поїхав до селищної ради. Приїхав, вона була оточена.
Військовий РФ з автоматом вийшов, запитав: «Ти хто такий?».
Кажу: «Я тут працюю селищним головою».
– Прізвище як?
– Малєєв.
– О, ми тебе шукаємо. Пішли.
Вони виламали двері з боку поліцейської дільниці, завели мене туди».
Начальник Кирилівської селищної військової адміністрації Іван Малєєв пригадує своє спілкування з російськими військовими навесні 2022 року. Далі був полон – двічі.
Як російські окупанти змушували до співпраці представників української місцевої влади? Скільки посадовців досі перебувають у полоні? Та що розповідають ті, кому вдалося вийти на волю, читайте докладніше в матеріалі проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я».
У 2010 році Іван Малєєв переміг на виборах і став селищним головою курортної Кирилівки на узбережжі Азовського моря. На цій посаді залишався і на початок повномасштабного вторгнення РФ в Україну. 17 квітня 2022 року Малєєв дізнався, що його шукають російські силовики.
«Піднялись на другий поверх, на селищну раду, там якраз був, я так розумію, якийсь офіцер ФСБ, із ним були військові, Росгвардія. Вони зняли прапор, який висів на громовідводі – найвища точка була. Вони ламали древко, рвали прапор і запитують: «Ти хто такий?» Кажу: «Я – селищний голова».
– Проукраїнський чи проросійський?
– Проукраїнський.
– Ну все зрозуміло, поїдеш з нами.
Так Іван Малєєв вперше опинився у російському полоні. Окупанти відвезли його до Мелітополя.
Туалету там не було, там стояло одне відро на всіхІван Малєєв
«Це не тюрма, це колишнє приміщення МРЕВ. Воно називалось «комендатура», це були кабінети, де нас було вдень небагато, а на ніч туди звозили всіх, хто порушував комендантську годину. Це було 10-15 осіб, і, як правило, ці всі люди були у нетверезому стані. Що ще нам дуже не подобалось, що там всі разом були: і жінки, і чоловіки. Туалету там не було, стояло одне відро на всіх, тож запахи були відповідні», – згадує Малєєв.
За його словами, через кілька днів приїхали представники ФСБ, які намагалися схилити до співпраці.
«Розмовляли, розказували про переваги російського життя. Я їм лекцією прочитав, що ми набагато краще жили до їхнього приходу, і я певний, що ще краще жили б. Ну вони навіть мене слухали з захопленням, тому що вони не розуміють, що таке місцеве самоврядування. У них зовсім інший уклад, і вони інакше працюють і живуть», – розповів голова Кирилівки.
Вдруге в полон
У полоні в Мелітополі Іван Малєєв пробув 5 днів, після цього його випустили. Голова селищної ради повернувся до роботи. Розповідає: треба було підтримувати порядок, бо на той момент навіть окупаційні поліцейські та військові не були в Кирилівці постійно. Вдруге російські силовики прийшли за Малєєвим 24 травня 2022 року.
Мене тримали 25 діб і тільки на 11-й день прийшли з допитомІван Малєєв
«Другий раз мене тримали в камері-одиночці. Це була звичайна камера, 2-ярусні нари, умивальник, туалет, стіл забетонований, два стільці також забетоновані. Туалет забитий, і, звісно, це антисанітарія. Води там не було. Потім я камеру здав в достойному вигляді. Навіть ремонт там зміг зробити, хоча під руками практично нічого не було.
Мене тримали 25 діб і тільки на 11-й день прийшли з допитом. Звісно, побили, потім почали розмовляти про те, чому не хочу співпрацювати. На 25-ту добу мене відпустили», – каже Малєєв.
17 червня 2022 року чоловіка відпустили, і за кілька днів він уже був на вільній території України – у Запоріжжі. У квітні 2024-го президент України Володимир Зеленський утворив Кирилівську селищну військову адміністрацію та призначив Івана Малєєва її головою.
Правозахисники нарахували 133 випадки тиску
Росія після початку повномасштабного вторгнення системно переслідувала представників української місцевої влади на окупованих територіях. Про це йдеться в дослідженні Центру прав людини ZMINA. Правозахисники нарахували 133 випадки тиску на посадовців. Звіт описує викрадення, катування, незаконне позбавлення волі, а подекуди й вбивства тих, хто відмовився від співпраці з окупантами.
Силовики РФ в новозахоплених населених пунктах одразу намагалися схилити на свій бік легітимних очільників громад. Посадовці потрібні були окупантам з кількох причин, каже аналітик і документатор Центру прав людини ZMINA Борис Петруньок.
Російські окупанти приходили й одразу могли заохочувати, переходити до співпраціБорис Петруньок
«Ці люди, по-перше, були джерелом найбільш релевантної інформації про громаду. Вони були носіями значного соціального капіталу, тобто вони мають зв’язки з місцевими підприємцями, вони мають зв'язки серед правоохоронців місцевих. І ще одна важлива їхня характеристика така, вони найбільш фахові, найбільш підготовлені для виконання завдання цього управління на цьому місцевому рівні.
Тобто російські окупанти приходили й одразу могли заохочувати, переходити до співпраці, колаборувати якось з ними, потім могли погрожувати. І потім зрештою затримували і просто намагалися ізолювати або залякати, або якимось чином зробити так, щоб людина вже не могла виконувати свої обов'язки», – каже він.
4 грудня 2024 року голова Запорізької обласної військової адміністрації Іван Федоров повідомив, що у російському полоні загинув міський голова міста Дніпрорудне Запорізької області Євген Матвєєв, його тіло повернули до України під час останнього обміну. За даними місцевої влади, Євгенія Матвєєва російські війська взяли в полон 13 березня 2022 року.
55 посадовців – у полоні РФ – АМУ
У російському полоні досі перебувають 55 посадовців органів місцевого самоврядування, підрахувала Асоціація міст України. З них троє – це очільники міських чи селищних рад, повідомила «Новинам Приазов’я» представниця асоціації Людмила Яремчук.
«Це безпосередньо Бабич Олександр Володимирович (міський голова Голої Пристані) і Колихаєв Ігор Вікторович (міський голова Херсону). Ну і на сьогодні у нас теж у полоні перебуває староста Сновської міської територіальної громади Чернігівської області Сірий Анатолій Олександрович. Тобто є підтверджена інформація, що вони на сьогодні перебувають у полоні», – сказала вона.
Документатор Центру прав людини ZMINA Борис Петруньок зауважив, що вірогідність опинитися в полоні значно підвищувалася, якщо посадовці працювали ефективно, але не хотіли співпрацювати з окупантами.
Це могли бути побиття, тортури електричним струмом, різноманітні погрози, психологічний тискБорис Петруньок
«У деяких випадках родинам потерпілих говорили, що «ваш чоловік буде сидіти, допоки тут не встановиться російська влада». Тобто «поки ми свою систему не встановимо, ваш чоловік буде перебувати на підвалі». І так само ці люди стикалися з ризиками насильства в місцях тримання, як ми знаємо з інших випадків.
ZMINA тривалий час документує випадки катування цивільних. Це могли бути побиття, тортури електричним струмом, різноманітні погрози, психологічний тиск. В деяких ситуаціях становище затриманих представників влади могло відрізнятися просто тому, що вони становили певну цінність. Тому з ним могли поводитися десь трошки обережніше. Але це залежало від конкретної ситуації. У нас задокументовані випадки, коли представники місцевої влади зазнавали серйозних, важких тортур», – повідомив він.
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити.
«Повертають закатовані тіла»
Правозахисники організації ZMINA описали у своєму звіті випадки, коли російські окупанти переслідували посадовців місцевої влади. Подекуди жертвами незаконних затримань ставали вже на той момент колишні співробітники. Але в поле зору російських силовиків вони все одно потрапляли через попередню роботу. Борис Петруньок нагадує також про посадовців, які загинули в російських катівнях.
«Відомо про Ольгу Сухенко, старосту села Мотижин, яку разом з родиною – чоловіком і сином знайшли закатованими. Це також мер міста Гостомель Юрій Прилипко, якого розстріляли разом з іншими волонтерами в той момент, коли вони розвозили допомогу людям. Це Олексій Винниченко – староста села Гребениківка Охтирського району Сумської області, тіло якого повернули з території РФ.
І це так само мер міста Дніпрорудне Євген Матвєєв, його тіло так само повернули зі слідами тортур. На жаль, ми теж не знаємо всіх обставин. Ми знаємо про епізод його затримання, але, власне, як він загинув, за яких умов і що було на території РФ, ми досі не знаємо», – додав він.
Чотири тіла у братській могилі, в тому числі старости села Мотижин Ольги Сухенко, її чоловіка і сина, які були вбиті військовими Росії, квітень 2022 року
Асоціація міст України з 2022 року закликає звільнити з полону мерів і очільників сільських і селищних рад. Керівництво асоціації намагається привернути увагу до проблеми на всіх можливих майданчиках, запевняє представниця об’єднання Людмила Яремчук. Проте поки не вдається примусити Росію звільнити полонених посадовців.
«Асоціація стукає абсолютно у всі двері, і не тільки до наших органів державної влади. Ми зверталися і до наших міжнародних партнерів, щоб вони зі свого боку допомогли саме в поверненні наших полонених. І останній великий обмін, який ми пам’ятаємо, тисяча на тисячу – теж Асоціація міст України зверталася, щоб при цьому обміні були повернуті наші голови громад», – зазначила вона.
Системна атака російських окупантів на українське самоврядування в окупації фактично завершилася в жовтні 2022 року, дійшли висновку аналітики організації ZMINA. Відтоді окупанти розбудовують на загарбаних територіях України свою систему місцевої влади.
Незалежна міжнародна комісія з розслідування в Україні опублікувала доповідь, в якій стверджувала, що російська влада і військові багаторазово застосовували і продовжують застосовувати тортури щодо українських військових і цивільних осіб на територіях України, які перебувають або побували під російським контролем. Росія в принципі не визнає, що вона утримує цивільних в полоні.
(Текст до публікації підготувала Наталка Кошелєва)
Форум